Міжнародні комунікації у новій парадигмі національної безпеки України

Пацьора Ж. В. Міжнародні комунікації у новій парадигмі національної безпеки України : дис. ... доктора філософії : 291 Міжнародні комунікації та регіональні студії. Київ, 2026. 252 с.

Пацьора Ж. В. Міжнародні комунікації у новій парадигмі національної безпеки України.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 291 – Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, МОН України. – Київ, 2026.
Дисертацію присвячено комплексному дослідженню міжнародних комунікацій у контексті формування нової парадигми національної безпеки України, що відбувається в умовах трансформації сучасного міжнародного безпекового середовища, гібридизації загроз, цифровізації політичних процесів та повномасштабної збройної агресії РФ проти України. У роботі міжнародні комунікації розглядаються як багаторівнева система взаємодії державних і недержавних акторів, спрямована на забезпечення зовнішньополітичної суб’єктності держави, формування міжнародної підтримки, легітимацію політичних рішень та реалізацію стратегічних національних інтересів.
Актуальність теми зумовлена зростанням ролі міжнародних комунікацій як самостійного інструменту реалізації зовнішньої політики та забезпечення національної безпеки. Традиційні підходи до комунікативної політики, сформовані в умовах відносної стабільності міжнародного порядку, виявилися недостатніми для реагування на гібридні загрози, дезінформаційні кампанії, широке застосування штучного інтелекту, інформаційно-психологічні операції та кризу інституцій колективної безпеки. У сучасних умовах міжнародні комунікації набувають стратегічного значення як засіб формування військово-політичних союзів, мобілізації міжнародної підтримки, просування євроінтеграційного курсу України та посилення її ролі в системі європейської безпеки.
Метою дисертації є визначення сутності, особливостей і напрямів трансформації міжнародних комунікацій у контексті становлення нової парадигми національної безпеки України як складової сучасної європейської та міжнародної архітектури безпеки. Для досягнення поставленої мети в роботі здійснено аналіз концептуальних підходів до вивчення міжнародних комунікацій, досліджено середовище їх функціонування, визначено ключові детермінанти розвитку, з’ясовано особливості сучасних загроз, а також проаналізовано інституційні та нормативні засади державної комунікаційної політики у період широкомасштабного вторгнення РФ в Україну.
Методологічну основу дослідження становить поєднання системного, структурно-функціонального, інституційного, наративного, дискурсивного та прогностичного підходів. У роботі використано методи аналізу й синтезу, компаративного дослідження, контент-аналізу, ситуаційного та інституційного аналізу, що забезпечило комплексне осмислення сучасних комунікаційних процесів. Запропоновано авторський методичний підхід, який полягає в аналізі міжнародних комунікацій у взаємозв’язку безпекових парадигм, зовнішньополітичних стратегій і системи національних інтересів.
Особливу увагу приділено аналізу актуального середовища міжнародних комунікацій, зокрема впливу геополітичних, політико-правових, економічних, соціокультурних і технологічних чинників. Встановлено роль стратегічних наративів, політичної мови та цифрових платформ у формуванні міжнародного іміджу держави, конструюванні національної ідентичності та підтримці суспільної стійкості. За допомогою компаративного аналізу визначено ключові тенденції трансформації міжнародних комунікацій, зокрема персоналізацію, мережевізацію, гуманітаризацію, санкціолізацію та цифровізацію.
У дисертації досліджено інституційні та нормативні засади комунікаційної політики України, виявлено їхню фрагментарність, внутрішню неузгодженість і недостатню результативність. Обґрунтовано необхідність формування цілісної Стратегії державної комунікаційної політики України як інструменту координації міжнародних комунікацій, підвищення управлінської ефективності та забезпечення довгострокових національних інтересів. Запропоновано інерційний та адаптивно-трансформаційний сценарії розвитку міжнародних комунікацій з урахуванням сучасних безпекових викликів.
Наукова новизна дослідження полягає у комплексному аналізі міжнародних комунікацій як багаторівневої системи, детермінованої домінуючою парадигмою національної безпеки України. Уточнено понятійний апарат дослідження, розкрито взаємозв’язок міжнародних комунікацій із безпековою політикою та стратегічними комунікаціями держави. Обґрунтовано підхід до розгляду міжнародних комунікацій як інструменту проактивної реалізації національних інтересів у воєнних і гібридних умовах.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використання в науково-дослідній діяльності, освітньому процесі, дипломатичній практиці, діяльності органів державної влади та під час розроблення стратегічних документів у сфері національної й інформаційної безпеки.
Ключові слова: міжнародні комунікації, міжнародні відносини, парадигма національної безпеки, стратегічні комунікації, комунікативна політика, безпекове середовище, європейська архітектура безпеки, геополітична трансформація, інформаційна безпека, політична комунікація, стратегічні наративи, цифровізація