"Який то звір нехай буде од мене, слуги вашої милості, ласкаве прийнятий". З історії мисливського промислу в Гетьманщині кінця XVII століття

Сокирко, О. (2023). "ACCEPT FROM ME, THE SERVANT OF YOUR GRACE, THIS BEAST." FROM THE HISTORY OF THE HUNTING CRAFT IN THE COSSACK HETMANATE IN THE END OF THE 17TH CENTURY. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія, 156(1), 36–42.

Вступ. Мисливство та полювання займали важливе місце в економіках та соціокультурному житті домодерних суспільств. Мисливський промисел та культура полювання в Гетьманщині були репліками тих традицій і практик, котрі сформувалися в рамках культурної моделі Речі Посполитої. Якщо мисливство традиційно було самостійним сегментом економіки, що забезпечував харчовий раціон додатковими продуктами, то полювання більшою мірою було куртуазною розвагою знаті, що підкреслювала її соціальний статус і матеріальні можливості.
Методи. В основу дослідження покладено катологізацію всіх згадок про мисливство, які містяться в листуванні старшин найманих і козацьких полків з гетьманами останньої чверті XVII ст. Зібраний матеріал розподілено по тематичних блоках (сезонність, засоби полювання тощо) і проаналізовано кожен з них. Текстологічний метод при аналізі листування виявляє соціальну символіку мисливства та мисливських дарів.
Результати. У статті подано реконструкцію мисливських занять гетьманських найманих жовнірів (компанійців), що відігравали допоміжну роль в їх економічному становищі й водночас були тренувальними воєнними практиками. Ареал і сезонність полювань збігалися з лісо-степовою смугою Придніпров’я, де компанійці несли свою службу з охорони кордонів. Головними об’єктами промислу був т. зв. червоний звір: вепр, лось, вовки, лисиці. Крім мисливства, компанійці також практикували рибальство, яке постачало цінні продукти дніпровської іхтіофауни – осетра, щуку, судака, кав’яр. Дичина та хутро диких тварин, які були об’єктом полювання, мали високий статус "лицарських" продуктів у кухні та побуті Гетьманщини. В листуванні компанійських старшин із командирами найманих полків полювання й мисливські трофеї мали важливе значення як спосіб отримання статусних подарунків (дичина й хутро), якими представники козацької знаті обмінювалися між собою.
Дискусія та висновки. Обмін мисливськими дарами маркував складну систему патронально-клієнтарних мереж, які сформувалися в Гетьманщині наприкінці XVII ст. Вони сягали найнижчих поверхів старшинської ієрархії, члени якої були організаторами мисливських промислів, і завершувалися гетьманами, полковниками й церковними ієрархами як реципієнтами статусних подарунків, котрими були дичина та риба. Відтворена модель мисливських промислів на прикладі компанійців дає змогу екстраполювати її на функціонування мисливства й практик обміну мисливськими трофеями як статусними дарами й на інші регіони Гетьманщини.
DOI: https://doi.org/10.17721/1728-2640.2023.156.6