ЛОКАЛЬНІСТЬ І НАДЛОКАЛЬНІСТЬ В ІДІОСТИЛІ (НА МАТЕРІАЛІ РУКОПИСНОЇ СПАДЩИНИ ПИСЬМЕННИКІВ-ПОДОЛЯН)

Коваленко, Б. (2022). ЛОКАЛЬНІСТЬ І НАДЛОКАЛЬНІСТЬ В ІДІОСТИЛІ (НА МАТЕРІАЛІ РУКОПИСНОЇ СПАДЩИНИ ПИСЬМЕННИКІВ-ПОДОЛЯН). Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Literary Studies. Linguistics. Folklore Studies(2), 28–35. https://doi.org/10.17721/1728-2659.2022.32.06

Представлено результати аналізу рукописної спадщини письменників-подолян: С. Руданського, А. Свидницького, М. Коцюбинського. Описано лінгвальні риси, які маркують ідіоситль кожного з цих авторів. Актуальність зумовлена потребою дослідити мовну практику цих авторів як представників українського письменства ХІХ ст. у контексті їхнього зв'язку з Поділлям, простежити шляхи формування і становлення літературних норм, вплив на мову письменників рис рідного їм подільського говору південно-західного наріччя, що наближує до розв'язання широкої проблеми діалектно-літературної взаємодії. Методологічною засадою статті є увага до автографів і першодруків, що виявилося випраданим і результативним у дослідженні, оскільки тексти творів цих авторів виданих пізніше зазнали редакторського втручання й більшість рис, що маркують їхній ідіостиль, знівельовано. Використано архівні матеріали, зокрема автографи, які зберігаються у відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України (м. Київ), в Інституті рукописів Національної бібліотеки ім. В. І. Вернадського НАН України(м. Київ), у Чернігівському літературно-меморіальному музеї-заповіднику Михайла Коцюбинського (м. Чернігів) та ін. Це є спроба визначити роль мовно-культурного регіону (ареалу) в розвитку загальнонаціонального літературного стандарту; дослідити проблеми формування української літературної мови в послідовності особистість – колектив / регіон, зважаючи при цьому на принцип дуальності індивідуальне – колективне. Спостереження над мовотворчістю письменниківподолян виявляє насамперед двоєдність. З одного боку – тісний зв'язок із мовним довкіллям, із якого виростали й де формувалися ці мовні особистості, з іншого – виразне прагнення до надлокальності. Констатуємо наявність багатьох індивідуальних рис у їхній мовотворчості, кожен із них це окремо різьблена мовна постать, але більшість рис, які ми зафіксували, виявилися спільними для усіх авторів і поширеними в подільських говірках. І перевірка за зібраннями текстів, за спостережуваною діалектною субстанцією, за зіставленням із Атласом української мови, іншими діалектними описами дає підстави стверджувати, що багато з них живі й дотепер.