МОВНІ ІННОВАЦІЇ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ 2022 РОКУ

Гриценко, С. (2022). МОВНІ ІННОВАЦІЇ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ 2022 РОКУ. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Literary Studies. Linguistics. Folklore Studies(2), 9–13. https://doi.org/10.17721/1728-2659.2022.32.02

Зміни у суспільстві та в різних сферах життєдіяльності людини, нові історичні та геополітичні умови існування сучасних європейських держав вносять суттєві корективи в комунікативну стратегію мовців, сприяють появі інноваційних слів і значень, що відображають нові факти життя соціуму.  Соціальна обумовленість лінгвальних змін пов'язана з коунікативною функцією мови, із прагненням реалізувати свої можливості в забезпеченні потреб суспільства в спілкуванні, що сприяє пошукові найбільш влучних і семантично ємних засобів номінації. Новотвори "кодують" різноаспектну інформацію про особливості життя певної епохи. Їхня кількість зростає у переломні періоди розвитку суспільства, яким для України стала російсько-українська війна 2022 р. Мовні інновації закумулювали в собі весь спектр емоцій українського народу до агресора, його політичних поплічників у Європі та світі, а також ставлення українців до бездіяльності та пасивності переважної більшості росіян. Мотиватором творення нових слів були прізвища визначних політичних діячів чи відомих публічних фігур (макронити, шойгувати, кадирити, кімити, арестовлення, байденотерапія, путінферштеєр), їхні домінантні ознаки та риси (кремлівський терорист, рашистський фюрер, гебіст рашист, путіночет, путлер, лаптенфюрер, хапутін, капутін, пітерський гопник, директор бюро ритуальних послуг, бункерний хробак, кадебістський маніяк), герої творів (орки), український топонімікон (чорнобаїти, начорнобаїти, відірпінити, перегостомелити), запозичення (путінферштеєр, байрактар, джавелін, стінгер) та ін. Як потужний засіб боротьби із загарбниками українці використовують "мовний щит", який допомагає ідентифікувати окупантів за допомогою кодових слів, послуговуючись відомим прийомом "шиболет", що застосовувався у військовій тактиці багатьох держав світу.
* Автор статті є головним редактором «Вісника Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика», тому не брав участі у рецензуванні та прийнятті рішення щодо публікації цієї статті.