ЗАПОБІГАННЯ КОРУПЦІЇ В ОРГАНАХ ВІЙСЬКОВОГО УПРАВЛІННЯ ЯК СОЦІАЛЬНА ТА БЕЗПЕКОВА ПРОБЛЕМА

Шопіна, І. (2023). PREVENTION OF CORRUPTION IN MILITARY ADMINISTRATION BODIES AS A SOCIAL AND SECURITY PROBLEM. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Military-special sciences(3), 57–61. https://doi.org/10.17721/1728-2217.2023.55.57-61

В с т у п . Функціонування системи військового управління в умовах збройного конфлікту високої інтенсивності, неприділення достатньої уваги питанням загальнодержавного і відомчого антикорупційного контролю періодично призводить до збільшення рівня загроз життю і здоров'ю особового складу військових формувань. Це обумовлює необхідність подолання ряду соціальних і безпекових проблем та слугує підтвердженням необхідності їх дослідження. Метою та завданням статті є визначення сутності запобігання корупції в органах військового управління як соціальної та безпекової проблеми.
М е т о д и . Для виокремлення двох найбільш проблемних в умовах правового режиму воєнного стану сфер правовідносин було використано методи аналізу та синтезу. Формально-догматичний метод дозволив виокремити фактори, які ускладнюють вирішення проблеми запобігання корупції в органах військового управління. Семантичний метод і метод моделювання дозволили сформулювати поняття запобігання корупції в органах військового управління та ефективності використання коштів для вирішення завдань відсічі російській збройній агресії.
Р е з у л ь т а т и . З'ясовано, що запобігання корупції в органах військового управління як соціальна проблема являє собою зниження деструктивного впливу корупційних проявів на суспільні відносини. Поняття ефективності використання коштів і засобів на вирішення завдань відсічі російській збройній агресії визначено як максимальну успішність військових операцій з деокупації українських земель із одночасним максимальним збереженням життя та здоров'я військовослужбовців.
В и с н о в к и . Поняття запобігання корупції в органах військового управління визначено як складний багатокомпонентний вид діяльності великої кількості державних установ, неурядових організацій, засобів медіа, міжнародних організацій та іноземних установ, спрямований на створення інституційних та організаційних умов для ефективного функціонування Сил оборони, забезпечення ефективної відсічі російській збройній агресії та деокупації українських територій. Констатовано наявність саморегулівного механізму забезпечення безпеки в досліджуваній сфері, який функціонує завдяки потенціалу громадянського суспільства України та міжнародним процедурам демократичного цивільного контролю в оборонному секторі.