Зв'язок самотності з компонентами мотиваційної сфери жінок з різних соціальних груп

Леонова, І.М. (2021). Зв'язок самотності з компонентами мотиваційної сфери жінок з різних соціальних груп. Український психологічний журнал, 2(16), 106-124. https://doi.org/10.17721/upj.2021.2(16).7

У статті розкрито зв’язок між самотністю та складовими мотиваційної сфери жінок з різних соціальних груп. Здійснено порівняльний аналіз і визначено статистично значущі відмінності між показниками життєстверджуючих базових прагнень, потреб-мотиваторів, сенсожиттєвих орієнтацій жінок з різних соціальних груп.
Виявлено, що у жінок, які проживають на тимчасово окупованій території, у внутрішньо переміщених осіб з тимчасово окупованої території, інвалідів та киянок позитивний рівень гармонійності базових прагнень переважає над негативними прагненнями і виступають стимулом розвитку їхньої особистості. Їм властиві: адекватна самооцінка, прийняття себе, самоповага, бажання самореалізуватися і саморозвиватися, впевненість у собі та реалістичний рівень домагань. У групі релігійних жінок виявлено певні протиріччя у прагненнях, які зумовлені поєднанням релігійних і соціальних норм, для них характерний постійний самоконтроль, обмеженість у своїх прагненнях та поведінці, які знижують рівень самооцінки, бажання розвиватися і досягати цілей, залежність від релігійної спільноти, що дисгармонізує їхнє життя. У жінок, які перебувають у виправній колонії, переважають тенденції, які дезадаптують, пригнічують їх і блокують їхній розвиток та самореалізацію.
Виявлено потреби-мотиватори, які за недостатнього рівня задоволення негативно позначаються на якості життя: у жінок, які проживають на тимчасово окупованій території, та у внутрішньо переміщених осіб – це матеріальне забезпечення, безпека, самореалізація; у жінок-інвалідів – потреба у безпеці і самореалізації; у жінок, які перебувають у виправній колонії – всі потреби частково не задоволені.
Виявлено, що рівень складових сенсожиттєвих орієнтацій особистості у всіх жінок, крім жінок з виправної колонії, суб’єктивно оцінюється як усвідомлений, цікавий, осмислений, перспективний; у групі жінок з виправної колонії – безперспективний, безглуздий, нецікавий і неперспективний.