Візія України очима поляка – випускника Київського університету (на матеріалі праці "Ohrona granic w dawnej Polsce i dzisiaj"Артура Марушевського)

Андерсон, І. (2025). Візія України очима поляка – випускника Київського університету (на матеріалі праці "Ohrona granic w dawnej Polsce i dzisiaj"Артура Марушевського). Київські полоністичні студії, 41, 131–139. https://doi.org/10.17721/psk.2025.41.131-139

У статті висвітлено інтерпретацію бачення України очима польського офіцера й державного діяча Артура Томаша Марушевського (1886–1945) – випускника Імператорського університету Святого Володимира в Києві – крізь призму його брошури “Ochrona granic w dawnej Polsce i dzisiaj” (1936). Автор висвітлив, як історичний наратив «давньої Польщі» легітимізує модерну інституцію охорони кордону та як у цих межах постають «українські землі» – як порубіжжя одночасно співжиття й загрози, дисципліни й довіри. Український вимір у згаданій праці присутній у кількох планах, зокрема приділена увага геополітичному та соціокультурному. Таким чином встановлено, що Україна як простір постає не лише у вигляді сусіда з Києвом і Львовом, а й лінією протистояння режимів. Для міжвоєнної Польщі це був насамперед простір взаємодії з українським населенням і простір для конкуренції з радянською державою. Артур Марушевський, будучи тернопільським воєводою, безпосередньо працював у цьому середовищі, що надає його текстам емпіричного ґрунту.
Окрім того, в статті приділено увагу ключовим топосам у поетиці кордону. Це насамперед історичний контекст, а також кордони, що постають як інституція, а не лише межа-олівець на мапі. Візія України в А. Марушевського не є чисто «варшавською» чи «кресовою», вона підживлена університетською перспективою імперського Києва, де багатонаціональність і правовий плюралізм були частиною щоденного досвіду. Це привносить «внутрішній» погляд на український простір, який у міжвоєнній Польщі був одночасно периферією й центром уваги стосовно безпеки держави. Також у статті проаналізовано, що Україна в праці “Ochrona granic w dawnej Polsce  i dzisiaj” зображена не як «чужа периферія», а як ключове порубіжжя, що потребує особливої уваги та взаємодії майже в усіх сферах діяльності.