УКРАЇНСЬКЕ ШКІЛЬНИЦТВО В ОКУПАЦІЇ: ВІД ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ДО РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ

Tsymbal T. (2024). УКРАЇНСЬКЕ ШКІЛЬНИЦТВО В ОКУПАЦІЇ: ВІД ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ДО РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ. Українознавчий альманах(34), 100–105. https://doi.org/https://doi.org/10.17721/2520-2626/2024.34.13

У статті представлено результати дослідження проблеми організації навчання у школах на окупованих територіях України під час Другої світової війни й упродовж сучасної російської окупації. Увага акцентується на спільних і відмінних рисах двох окупаційних режимів у контексті організації навчальної діяльності, на характеристиці цілей та змісту навчання, які використовуються окупаційними режимами на захоплених територіях. Аналізується політика у галузі освіти, яка проводилася німецькою окупаційною адміністрацією, внутрішні протиріччя та суперечливі підходи представників фашистської верхівки до функціонування українського шкільництва. Підкреслюється одностайність російської окупаційної влади в галузі освітньої політики на окупованих територіях. Стверджується, що, не дивлячись на значну історичну відстань, два окупаційні режими мають багато спільних рис у підходах до організації освітньої діяльності на захоплених територіях України. Наголошується, що вороги розуміють вирішальну роль освіти у формуванні свідомості наступних поколінь. Чільне місце у процесі виховання відданих новій владі або прихильних до неї громадян окупанти надають педагогічним працівникам усіх ланок освіти. Нелояльних до нової влади вчителів у найкращому випадку відстороняють від роботи, та частіше заарештовують і засуджують. Зауважується, що, як і вісімдесят років тому, готовність до співпраці з окупантами з боку вчителів не є масовою, але і не поодинокою. Крім того, під час окупації відбувається швидка заміна підручників на ідеологічно «правильні». Проте підкреслюються і суттєві відмінності в освітній політиці німецьких та російських окупантів: німці, у першу чергу, боролись з радянською ідеологією, а росіяни відкрито виступають проти української культури, мови, українства загалом, що призводить до геноциду та лінгвоциду. Важливим є й історичний контекст окупації, адже події, які відбувалися у першій половині ХХ ст., практично повторюються майже через сто років, коли у Європі панує лібералізм та демократія.