Парламентаризм як особлива система публічного управління

The phenomenon of parliamentarism as a new direction of knowledge in the science of public administration is considered. The purpose of the chapter is a scientific analysis of parliamentarism as a special system of public administration. Achieving this goal involves the implementation of the following research objectives: consideration of the evolution of views upon parliamentarism, including the institutionalization of the concept of parliamentarism in Ukraine; determining the place of parliamentarism in the system of state power, as well as the science and practice of public administration; outlining the role of parliament as the dominant component of people representation; interpretation of parliamentarism in the modern science of public administration; analysis of the transformation of parliamentarism under modern changes; deliberation of modern trends in the development of parliamentarism. Methodology is based on a number of such commonly recognized scientific methods as: a systemic method that involves the perception of public administration as a system with such an integral subsystem as parliamentarism, which manifests itself on the basis of affirmed theoretical views and effective practices; the method of retrospective analysis, which regards consideration of the theory and practice of parliamentarism in the process of its formation and modern development; comparative method, which determines institutionalization and development of parliamentarism in Ukraine, taking into account the experience of other countries. The results of the study are dealt with conclusion that parliamentarism is a special system of public administration, in which parliament plays a key role, and the institutions of representative democracy are basic. Parliamentarism is an intersectoral direction of a complex socio-political phenomenon associated with the system of organization of political power in the state, which includes consideration of issues in political science, law and public administration. The study clarifies the scientific apparatus of parliamentarism, defines the tasks of parliamentarism as a direction of knowledge in the science of public administration. Practical implication of the work is aimed at the educational process (teaching disciplines) upon the specialization «Parliamentarism and parliamentary activity» of the Educational and Scientific Institute of Public Administration and Public Service of the Taras Shevchenko National University of Kyiv. Value/originality concerns the fact that the Scientific School of Domestic Parliamentarism for the first time determined scientific notion «Parliamentarism», the standards and competences of parliamentary activity, modern models of implementation of national representation in the state-building process of Ukraine, peculiarities of development of political culture in ensuring the unity and consolidation of Ukrainian society, mechanisms for preventing political corruption in representative authorities in Ukraine etc.

Розглядається феномен парламентаризму як новий напрям знань у науці публічного управління. Метою розділу є науковий аналіз парламентаризму як особливої системи публічного управління. Досягнення означеної мети передбачає реалізацію таких завдань дослідження: розгляд еволюційних поглядів на парламентаризм включно з інституціоналізацією концепції парламентаризму в Україні; визначення місця парламентаризму в системі державної влади, а також науки і практики публічного управління; окреслення ролі парламенту як домінуючої складової народного представництва; інтерпретація парламентаризму в сучасній науці публічного управління; аналіз трансформації парламентаризму в умовах сучасних змін; розгляд сучасних трендів розвитку парламентаризму. Методологія дослідження базується на низці визнаних у сучасній науці методів, а саме – системного методу, що передбачає сприйняття публічного управління як системи з такою цілісною підсистемою, як парламентаризм, що виявляє себе на засадах стверджених теоретичних поглядів та дієвих практик; методу ретроспективного аналізу, який базується на розгляді теорії і практики парламентаризму в процесі його становлення й сучасного розвитку; компаративістського методу, що зумовлює аналіз інституціоналізації та розвитку парламентаризму в Україні з урахуванням досвіду інших країн. Результатами дослідження є доведення, що парламентаризм є особливою системою публічного управління, в якій парламент відіграє ключову роль, а інститути представницької демократії є базовими. Парламентаризм є міжгалузевим напрямом складного суспільно-політичного явища, пов’язаного із системою організації політичної влади в державі, яка включає розгляд питань із політології, права і публічного управління. У дослідженні уточнено науковий апарат парламентаризму, визначено завдання парламентаризму як напряму знань у науці публічного управління. Практична вагомість роботи полягає в тому, що вона орієнтована на навчальний процес (викладання дисциплін) за спеціалізацією «Парламентаризм і парламентська діяльність» Навчально-наукового інституту публічного управління і державної служби Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Цінність/ оригінальність дослідження полягає в тому, що Науковою школою вітчизняного парламентаризму вперше визначено наукове поняття «парламентаризм», стандарти і компетентності парламентської діяльності, сучасні моделі реалізації народного представництва в державотворчому процесі України, особливості розвитку політичної культури в забезпеченні єдності та консолідації українського суспільства, механізми запобігання політичній корупції в органах представницької влади в Україні та ін.

Розділ 1.1 колективної монографії «Глобалізаційні виклики: урядування майбутнього»

Гошовська В. Парламентаризм як особлива система публічного управління / Валентина Гошовська // Глобалізаційні виклики: урядування майбутнього : монографія / за заг. ред. Л. Г. Комахи, І. В. Алєксєєнко ; Міністерство освіти і науки України, Київський національний університет імені Тараса Шевченка . – Київ: ВПЦ "Київський університет", 2022. – С. 11-56.