Тематико-ідеографічний аспект опису та аналізу епонімії

Єрмоленко, С. С., & Остапенко, М. П. (2019). Тематико-ідеографічний аспект опису та аналізу епонімії. Studia Linguistica, (15), 53-65. https://doi.org/10.17721/StudLing2019.15.53-65

У статті висвітлено тематико-ідеографічний аспект явища епонімічного словотвору та, відповідно, епонімічного дериваційного зв’язку. Явище епонімії характеризується тричленною структурою, яка включає твірну одиницю, похідну епонімічну лексему (або фразему) і екстра- та інтралінгвістичний мотиваційний зв’язок між твірною та похідною одиницями. Твірними одиницями для епонімів є власні назви (оніми або пропріативи). За тематико-ідеографічною ознакою оніми класифікуються на різні групи, такі, як реаліоніми та міфоніми відповідно до критерію відношення лексеми з реальним світом: реаліоніми позначають реальні об’єкти дійсності, а міфоніми – вигадані та неіснуючі. Серед реаліонімів виокремлюють антропоніми, ергоніми, етноніми, зооніми, космоніми, топоніми, хрононіми та хрематоніми (сюди ж належать ідеоніми), серед міфонімів – антропоніми, ергоніми, етноніми, зооніми, теоніми (а також демононіми), топоніми та хрематоніми. Тематичні групи власних назв по-різному виявляють активність у плані епонімічної деривації. Ілюструючи це, автори наводять етимологію та визначення, а також до кожної групи надають матеріал з української, англійської та французької мов, що включає етимологічну і семантичну характеристику. Згадано про особливості виокремлення хрононімів та етнонімів як пропріативів. Найбільш продуктивними у плані епонімічної деривації онімами у аналізованих мовах є антропоніми та топоніми, найменш продуктивними – хрононіми та хрематоніми. Для фітонімів похідних епонімів не зафіксовано. Важливим аспектом дослідження епонімів з тематико-ідеографічної та інших точок зору є критика джерел, що продемонстровано на прикладі деяких статей Етимологічного словника української мови. Матеріали цього дослідження становлять теоретико-лінгвістичний інтерес для студій у царині вивчення семантичного й семіотичного потенціалу вторинного використання власних назв у цілому та їх окремих тематико-ідеографічних розрядів зосібна.