ПРОБЛЕМИ ТЛУМАЧЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНИХ СОЦІАЛЬНОЕКОНОМІЧНИХ ПРАВ (на прикладі тлумачення положень статті 43 Конституції України)

V.I., S. (2024). PROBLEMS OF INTERPRETING CONSTITUTIONAL SOCIO-ECONOMIC RIGHTS (using the example of the interpretation of the provisions of Article 43 of the Constitution of Ukraine). Social Law(1). https://doi.org/10.32751/2617-5967-2024-01-06

Ключовими ідеями тлумачення права на працю, здійсненого у чинних рішеннях Конституційного Суду України, є такі: право на працю закладено у самій людській природі; право на працю є невідчужуваним правом кожної людини;право на працю є можливістю заробляти собі на життя, яке є не відчужуваним від самого права на життя; право на працю пов’язане зі свободою особи працювати чи не працювати, а якщо вона обирає працю, то зі свободою вибору роду діяльності чи занять; право на працю реалізується в умовах гарантування державою рівних можливостей у виявленні людиною своїх здібностей до праці, а не гарантування працевлаштування людини; право на працю може бути реалізоване через різні форми залучення людини до суспільно-корисної діяльності, які тим чи іншим чином урегульовані нормами різних галузей права України.Акценти зроблені Конституційним Судом України на свободі праці, свободі вибору видів діяльності, невідчужуваності цього права людини, нівелюють іншу частину змісту цього права, яке міститься як у частині 2 статті 43 Конституції України, так й у декількох міжнародних актах. Кожна людина має право на захист від безробіття.Конституційне право на працю – це складна за будовою цінність, його зміст складається з відносно самостійних конституційних цінностей вищого порядку та обумовлюються обраною формою реалізації конституційного права на працю (трудові відносини, державна служба, підприємницька діяльність тощо). Реальна реалізація конституційного права на працю ґрунтується на прийнятті забезпечувальних заходів з боку суб’єктів державно-владних повноважень, особливо держави.Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. Ці конституційні положення в аспекті тлумачення права на працю означають наступне. По-перше, кореспонденцію прав і обов’язків громадянина і держави, а не просте проголошення конституційних прав громадян. По-друге, наявність зобов’язаної сторони у праві на працю – соціальної держави, для якої гарантованість виконання своїх соціальних обов’язків є сутністю її діяльності.