Проблеми правового регулювання соціальної безпеки в Україні

Коваленко Р. І. Проблеми правового регулювання соціальної безпеки в Україні : дис. … д-р юрид. наук : 12.00.05 трудове право; право соціального забезпечення / Коваленко Руслан Іванович ; наук. кер. Т. А. Занфірова. Київ, 2025. 496 с.

Дисертаційне дослідження «Проблеми правового регулювання соціальної безпеки в Україні» присвячене комплексному аналізу теоретичних та практичних аспектів правового регулювання соціальної безпеки в Україні в контексті сучасних викликів та загроз. Актуальність теми зумовлена необхідністю формування ефективної системи забезпечення соціальної безпеки в умовах глобалізації, євроінтеграційних процесів та трансформації соціально-економічних відносин в Україні.
У роботі здійснено ґрунтовний аналіз теоретико-методологічних засад дослідження соціальної безпеки як багатовимірного феномена, що охоплює різні аспекти життєдіяльності суспільства. Автор розглядає еволюцію наукових підходів до розуміння поняття «безпека» загалом та «соціальна безпека» зокрема, простежуючи трансформацію цих концепцій від традиційного розуміння безпеки як захисту від зовнішніх загроз до сучасного інтегративного підходу, що поєднує елементи різних теоретичних концепцій.
Дослідження базується на аналізі широкого спектра наукових джерел, включаючи праці вітчизняних та зарубіжних учених, які вивчали проблеми соціальної безпеки. Автор критично осмислює різні теоретичні підходи до розуміння соціальної безпеки, зокрема традиційний, консервативний, ліберальний та сучасний інтегративний, виявляючи їх сильні та слабкі сторони, а також можливості застосування в українському контексті.
Особливу увагу в дисертації приділено аналізу правового регулювання соціальної безпеки на міжнародному та національному рівнях. Автор досліджує міжнародно-правові акти, що встановлюють стандарти у сфері соціальної безпеки, зокрема документи Організації Об’єднаних Націй, Міжнародної організації праці, Ради Європи та Європейського Союзу. Він аналізує роль міжнародних організацій у формуванні глобальної системи соціальної безпеки та їх вплив на розвиток національних систем соціального захисту.
У контексті міжнародно-правового регулювання соціальної безпеки автор детально розглядає такі фундаментальні документи, як Загальну декларацію прав людини, Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, Європейську соціальну хартію, а також інші міжнародні договори та конвенції, що встановлюють стандарти у сфері соціального захисту. Особливу увагу приділено аналізу Цілей сталого розвитку ООН як глобальної програми дій, спрямованої на забезпечення соціальної безпеки та сталого розвитку.
Дослідження національного законодавства України у сфері соціальної безпеки охоплює аналіз конституційних положень, законів та підзаконних нормативно-правових актів, що регулюють різні аспекти соціального захисту та забезпечення соціальної безпеки. Автор виявляє проблеми та недоліки правового регулювання соціальної безпеки в Україні, такі як, зокрема, фрагментарність законодавства, відсутність системного підходу до забезпечення соціальної безпеки, невідповідність окремих норм міжнародним стандартам, а також проблеми практичної реалізації правових норм.
У дисертації здійснено порівняльний аналіз правового регулювання соціальної безпеки в Україні та інших країнах, зокрема державах-членах Європейського Союзу. Автор виявляє спільні риси та відмінності у підходах до забезпечення соціальної безпеки, аналізує успішні практики зарубіжних країн та можливості їх адаптації до українських реалій. Особливу увагу приділено досвіду країн, які пройшли шлях трансформації соціально-економічних систем та інтеграції до європейського соціального простору.
Важливим аспектом дослідження є аналіз впливу євроінтеграційних процесів на розвиток системи соціальної безпеки в Україні. Автор розглядає зобов’язання України у сфері соціальної політики та соціального захисту, що випливають з Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, а також з інших міжнародних договорів. Проаналізовано процес адаптації українського законодавства до права ЄС у сфері соціальної безпеки, виявлено досягнення та проблеми на цьому шляху.
У дисертації значна увага приділяється аналізу сучасних викликів та загроз соціальній безпеці в Україні, зокрема таких, як збройний конфлікт на сході України, пандемія COVID-19, економічна криза, демографічні проблеми, трудова міграція, соціальна нерівність та бідність. Автор досліджує вплив цих факторів на стан соціальної безпеки в Україні та визначає ефективність правових механізмів реагування на ці виклики.
Особливий акцент у роботі зроблено на проблемах забезпечення соціальної безпеки вразливих груп населення, зокрема внутрішньо переміщених осіб, осіб з інвалідністю, дітей, людей похилого віку, малозабезпечених сімей. Автор аналізує правові механізми соціального захисту цих категорій населення, виявляє недоліки та прогалини у правовому регулюванні, а також пропонує шляхи вдосконалення законодавства у цій сфері.
У дисертації розглядаються інституційні механізми забезпечення соціальної безпеки в Україні, зокрема система органів державної влади та місцевого самоврядування, що є відповідальними за реалізацію соціальної політики та забезпечення соціальної безпеки. Автор аналізує повноваження та функції цих органів, виявляє проблеми координації їх діяльності та пропонує шляхи вдосконалення інституційної системи забезпечення соціальної безпеки.
Важливим аспектом дослідження є аналіз ролі недержавних суб’єктів у забезпеченні соціальної безпеки, зокрема громадських організацій, профспілок, благодійних фондів, бізнес-структур. Автор розглядає правові засади їх діяльності у сфері соціального захисту, аналізує практику соціального партнерства та корпоративної соціальної відповідальності, а також пропонує шляхи посилення ролі недержавного сектора у забезпеченні соціальної безпеки.
У дисертації здійснено аналіз фінансово-економічних механізмів забезпечення соціальної безпеки в Україні, зокрема системи соціального страхування, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги та соціальних послуг. Автор виявляє проблеми фінансування соціальних програм, аналізує ефективність використання бюджетних коштів у соціальній сфері та пропонує шляхи вдосконалення фінансово-економічних механізмів забезпечення соціальної безпеки.
На основі проведеного дослідження сформульовано концептуальні засади вдосконалення правового регулювання соціальної безпеки в Україні. Запропоновано комплексний підхід до реформування системи соціальної безпеки, що включає вдосконалення законодавства, інституційних механізмів, фінансово-економічного забезпечення, а також посилення міжнародного співробітництва у цій сфері.
Автор обґрунтовує необхідність прийняття спеціального закону про соціальну безпеку, який би визначив поняття, принципи, суб’єкти, об’єкти, механізми забезпечення соціальної безпеки, а також встановив систему моніторингу та оцінки стану соціальної безпеки. Сформульовано концепцію такого закону, визначено його структуру та основні положення.
У дисертації розроблено пропозиції щодо вдосконалення окремих напрямів правового регулювання соціальної безпеки, зокрема у сферах соціального захисту, трудових відносин, охорони здоров’я, освіти, житлової політики, екологічної безпеки. Автор пропонує конкретні зміни до чинного законодавства, спрямовані на підвищення ефективності правового регулювання соціальної безпеки та забезпечення відповідності національного законодавства міжнародним стандартам.
Особливу увагу в дисертації приділено розробці механізмів моніторингу та оцінки стану соціальної безпеки в Україні. Автор пропонує систему індикаторів соціальної безпеки, методику їх розрахунку та інтерпретації, а також механізми використання результатів моніторингу для вдосконалення соціальної політики та правового регулювання соціальної безпеки.
У роботі обґрунтовано необхідність посилення ролі судової влади у забезпеченні соціальної безпеки, зокрема через механізми судового захисту соціальних прав громадян, конституційного контролю за відповідністю законодавства у соціальній сфері конституційним принципам та міжнародним зобов’язанням України. Автор аналізує практику Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини у справах, пов’язаних із захистом соціальних прав, та виробляє пропозиції щодо вдосконалення механізмів судового захисту у цій сфері.
Важливим аспектом дослідження є аналіз перспектив розвитку правового регулювання соціальної безпеки в Україні в контексті глобальних тенденцій та викликів. Розглянуто вплив таких факторів, як цифровізація, автоматизація, зміна клімату, демографічні зміни, на систему соціальної безпеки та сформульовано пропозиції щодо адаптації правового регулювання до цих викликів.
Теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає у розвитку наукових уявлень про соціальну безпеку як об’єкт правового регулювання, уточненні понятійно-категоріального апарату, розробці теоретичних засад правового регулювання соціальної безпеки в умовах глобалізації та євроінтеграції. Практичне значення дослідження полягає у розробці конкретних пропозицій щодо вдосконалення законодавства та інституційних механізмів забезпечення соціальної безпеки в Україні, які можуть бути використані у правотворчій та правозастосовній діяльності.
Дисертаційне дослідження робить вагомий внесок у розвиток науки права соціального забезпечення, конституційного права, адміністративного права, міжнародного права, а також міждисциплінарних досліджень у сфері соціальної безпеки. Результати дослідження можуть бути використані у навчальному процесі при викладанні відповідних дисциплін, а також у подальших наукових дослідженнях проблем правового регулювання соціальної безпеки.