Зв’язок життєстійкості з професійним вигоранням у працівників соціальних служб

У роботі було проведено теоретичне та емпіричне дослідження теми життєстійкості та емоційного вигорання у соціальних працівників.
У ході теоретичного аналізу з’ясовано, що життєстійкість ("hardiness") розглядається в новочасній психології як фактор, що сприяє стресостійкості індивіда, його продуктивної діяльності навіть в умовах напруження та монотонної роботи.
Аналіз отриманих результатів у емпіричній частині дозволяє зробити наступні висновки:
Загальний рівень життєстійкості, залученості, контролю та прийняття ризику у досліджуваних знаходиться на середньому рівні.
Працівники соціальних служб можуть відчувати зростаючу напругу, резистенцію та виснаження.
Узгодження між показниками життєстійкості та вигорання, отриманими з анкети та методики, було успішним. Встановлено статистично значущі зв'язки, що свідчать про вимірювання одних конструктів різними інструментами.
Дослідження показали, що високий рівень виснаження може негативно впливати на фізичну та психологічну енергію, здатність до відновлення, а також на мотивацію, інтерес та залученість до роботи або активності.

Гринь А. О. Зв’язок життєстійкості з професійним вигоранням у працівників соціальних служб : кваліфікаційна робота ... бакалавра : 231 Соціальна робота / Гринь Анна Олегівна. - Київ, 2023. - 67 с.