Анекдот: дефініція, мовні особливості та функціональне призначення

Тараненко, Л. (2020). Анекдот: дефініція, мовні особливості та функціональне призначення. Studia Linguistica, (17), 128–137. https://doi.org/10.17721/StudLing2020.17.128-137

У статті розглянуто особливості усної актуалізації тексту анекдоту, обґрунтовано його функціональне призначення та жанрові ознаки, а також наведено узагальнену лінгвістичну дефініцію анекдоту як фольклорного твору малої форми. Авторка пропонує трактувати анекдот як уживану в ситуативному мовленні невелику розважальну дидактичну розповідь із дотепним фіналом, побудовану на фактах життя історичних або пересічних особистостей, яка, будучи продуктом злободенної комічної колективної рефлексії на розвиток певної суспільної ситуації або природну зміну людських цінностей, використовує накопичений соціумом національний, ментальний та загальнолюдський досвід для досягнення розважального або критичного ефекту. Ієрархічна система функцій анекдоту описується в статті у такій послідовності: загальнодидактична функція → креативно-повчальна прагматична спрямованість → розважально-виховне призначення. За результатами вивчення специфіки актуалізації мовних засобів в тексті анекдоту, узагальнюються такі типові характеристики жанру анекдоту, як лаконічність, жартівливість, фольклорність, діалогічність, двоплановість, оцінна й аргументативна природа, яка полягає в мовній грі і грі звукового оформлення анекдоту. Акцентується увага на тому, що потенційно найбільш значущим для співвіднесення двопланової семантики анекдоту на тлі інших мовних засобів постає просодичне оформлення тексту.